Как Фонд госимущества по частям Украину продает. Дорого. Прозрачно.

Фото: пресслужба ФДМУ

Які ключові проблеми Ви застали, коли почали працювати у Фонді?

– Це і залучення кваліфікованих фахівців і ефективність організаційної структури. Зараз ФДМУ – це 12 юридичних осіб (центральний апарат та 11 регіональних відділень). Ти маєш організовувати та відповідати за роботу інституції на всій території України, а важелі контролю за окремими юрособами ослаблені через широкі повноваження керівників на місцях.

Для посилення вертикалі, ми ініціювали зміни оргструктури. У голови Фонду тепер є заступник, який відповідає за діяльність регіональної мережі. Він збирає аналітику, щодня спілкується з регіонами, контролює виконання ними завдань ФДМУ.

Ще рік тому у структурі Фонду не було департаменту комунікацій та маркетингу, Фонд був дуже закритою установою. Усе спілкування зі ЗМІ проходило у дуже застарілий спосіб – шляхом оприлюднення обов’язкових повідомлень на офіційному сайті. Активного висвітлення всіх процесів не відбувалося.

Ми такий департамент створили. Зараз у нас дуже активна співпраця із громадськими організаціями, держорганами. Підсилили комунікацію в регіонах з головами ОДА, беремо участь у всіх заходах на місцях, залучаємо підприємців, інформуємо їх про нашу діяльність та про можливості вигідно інвестувати через приватизацію та оренду.

Що це дає?

– Один із способів залучити потенційних інвесторів (для приватизації чи оренди держмайна. – Ред.) – повернення довіри, надаючи повну та актуальну інформацію про об’єкти, які пропонує держава на прозорих онлайн-аукціонах. Залучення якомога ширшого кола інвесторів сприяє зростанню конкуренції та, відповідно, формуванню ринкової вартості активів.

Наскільки оновився склад комунікаційної команди?

– Усіх активних людей, які хотіли працювати у сфері маркетингу, хто був фахівцем у цій справі, ми залучили. У Фонді завжди працювало офіційне видання “Відомості приватизації”, його готували чотири спеціалісти. Також існував відділ зв’язків із громадськістю, який опрацьовував офіційні запити від громадян. Але нам знадобилися і нові кадри, бо спілкування із журналістами та висвітлення інформації про Фонд у соцмережах потребує спеціальних навичок. За минулий рік ми добрали понад 60 нових співробітників.

Як наслідок, ми отримуємо зворотний зв’язок про те, що Фонд став більш відкритою організацією, інформацію про нього тепер легко знайти. Запущено сайт privatization.gov.ua з даними про об’єкти приватизації, який працює за принципами зручного інтернет-магазину.

Ми адмініструємо процеси оренди державного майна і отримуємо багато позитивних відгуків про нашу комунікацію та прозорість від Спілки українських підприємців, Торгової палати, інших міжнародних та локальних організацій підприємців. Напередодні відкрили новий ресурс orenda.gov.ua, на якому розкрита вся інформація про вакантні для оренди об’єкти державної нерухомості.

І це підтверджується конкретними цифрами – на аукціони приходить більше учасників, конкуренція зростає. Відповідно зростають ціни об’єктів. Так, у 2020 році ми забезпечили зростання вартості активів на онлайн-аукціонах на 130% більше, ніж в попередні роки.

Чи відбулася ротація керівників середньої ланки?

– Деякі звільнилися. Бо нові завдання, поставлені керівництвом Фонду, вимагали більшої залученості у процеси. У деяких випадках зросло навантаження. Наприклад, торік до сфери управління ФДМУ передали понад 400 об’єктів на приватизацію. Протягом п’яти попередніх років Фонд отримав близько 80 підприємств.

Водночас є потреба підсилити експертність. Раніше всі підприємства управлялися за однаковим принципом. Було два підрозділи: один опікувався всіма державними підприємствами, другий – всіма акціонерними товариствами. Ми здійснили реорганізацію структури управління за галузями: є управління, які опікуються сільгосппідприємствами, добувною, переробною галуззю, машинобудуванням та нерухомістю. Окремий підрозділ займається підприємствами, які знаходяться на етапі ліквідації або банкрутства (таких близько 130).

У середньому в 2020 році на одне вакантне місце претендували 33 особи. А на деякі вакансії був конкурс і по сто осіб на місце. Більший попит мали посади, пов’язані з корпоративним управлінням, бо це цікава робота та досвід, який стане в нагоді й після закінчення роботи на держслужбі.

Річ у тім, що від прийняття на баланс підприємства до аукціону може пройти більше року. На жаль, підприємства передають зазвичай із керівниками, які довгий час ними керували і “доуправлялись” до того, що й зарплату працівникам платити нічим. Тому ми постійно займаємося кризовим менеджментом.

Як підвищити привабливість таких підприємств для інвесторів?

– Перш за все – через якісний аудит та розкриття всієї інформації про активи. Треба встановлювати контакт із директором, представники регіональних відділень виїжджають за адресою підприємства і перевіряють, чи є там це підприємство. І бачимо, що у 20% випадків підприємства за цією адресою не знаходяться. Ми починаємо шукати активи цих підприємств, інформацію про них (бо все, що ми знаємо, – це запис у держреєстрі), за потреби заявляємо у розшук директора в поліцію.

Як таке може бути, що державне підприємство “розчиняється у повітрі”?

– На жаль, так у нас управляють державними об’єктами. І це є одним із аргументів, чому нам потрібна приватизація. Держава у багатьох випадках не має бути власником, це – функція бізнесу. Функція держави – створювати сприятливі для бізнесу умови, встановлювати рівні правила і слідкувати за їхнім дотриманням. Тому непрофільні державні активи мають бути передані приватному сектору.

У нас багато підприємств, які на папері називаються дуже красиво: наприклад, науково-дослідний інститут. А насправді крім назви нічого немає – підприємство науково-дослідної діяльності не здійснює. У кращому випадку воно зберігає архіви, є будівля у непоганому місці, а приміщення здаються в оренду (часто в тіньову і за готівку). І очолює все це директор та бухгалтер, які на Range Rover їздять. А на паперах – повністю збиткове підприємство, яке нічого не має. Який найкращий вихід? Приватизувати цю будівлю на прозорому аукціоні, отримати достойну суму від продажу до державного бюджету. І хай приватний власник розвиває цей об’єкт, інвестує в модернізацію, сплачує податки, створює нові робочі місця.

У якій галузі ситуація найгірша?

– Якщо говорити про нестратегічні підприємства невеликого масштабу, то майже однаково скрізь. Підприємства доведені “до ручки”, там переважно взагалі нічого не відбувається за профільною діяльністю. Так, є умовно “живі” підприємства – це відсотків десять від тієї кількості, що ми отримали на приватизацію. Вони здійснюють профільну діяльність, яка генерує хоч якийсь прибуток.

За даними Мінекономіки, у державній власності є близько 3600 підприємств, якими управляють 96 різних органів влади. З них майже 1860 взагалі не звітують про свою діяльність. Там уже треба дивитися: розпочинати процедуру ліквідації чи приватизації. Третина цих підприємств уже в управлінні ФДМУ. Зараз є така державна позиція, що органи виконавчої влади мають формувати політику країни, а не займатися управлінням безлічі державних підприємств, які унаслідок занепадають.

До того ж, що більше людського фактора, то більше корупційних ризиків. Ризики високі, коли є закон і підзаконний акт, і є людина, яка на свій розсуд вільно трактує ці підзаконні акти під час оформлення документів. А якщо кожен крок процесу закласти в цифрові рамки, залишаються не лише архівні сліди діяльності, а й цифрові сліди кожного етапу. І ти бачиш усі процеси онлайн. Там неможливо підробити документи, поставити неправильну дату.

Ми разом із Міністерством цифрової трансформації розпочали одночасно п’ять проєктів цифровізації Фонду.

У приватизації ми створили віртуальні кімнати даних – це повна інформація про активи, які приватизуються на онлайн-аукціонах. Коли потенційний інвестор хоче зрозуміти, а що ж там всередині держпідприємства, він може за посиланням зайти на спеціальний сайт privatization.gov.ua та у віртуальних кімнатах отримати дані з первинних документів, побачити договори, контракти, заборгованість і так далі. Так ліквідуються приховані ризики, що призводить до збільшення вартості активів на торгах. Такий самий сайт вже працює у тестовому режимі і з оренди держмайна – orenda.gov.ua.

Чи відчували спротив системи у процесі реформування?

– Звісно. На перших стадіях була недовіра до нового керівництва, нерозуміння загальних цілей. Ми дуже чітко артикулювали цілі і власним прикладом показували, що ми рухаємося в цьому напрямі. Спочатку люди активно виявляють спротив, а потім розуміють, що відбувається незворотний процес змін, і починають приймати правила. Цей процес тривав десь рік.

Добавить комментарий